Протокол допиту Юрія Смолича
Протокол допроса Юрия Смолича



Протокол допиту свідка Юрія Корнійовича Смолича [без дати]

1900 року народження, уродженець м. Умані
Київської обл., громадянин СРСР, українець,
безпартійний, письменник, мешкає в м. Харкові

Будучи попереджений про зміст статті 89 КК УРСР, дав свідчення:
Питання: Що вам відомо про антирадянську діяльність Кальницького Якова Ісаковича?
Відповідь: Кальницького Якова Ісаковича я близько знаю з 1935 року по спільній роботі в Спілці радянських письменників. Знаю його як людину антирадянськи налаштовану, котра завжди реагувала на постанови партії та уряду не як радянський громадянин.
Щодо питання прийому до партії Кальницький на зборах письменників заявив, що партія ставить перепони радянській інтелігенції на шляху прийому до партії своїми жорсткими й складними умовами отримання рекомендацій і що «нам, письменникам, шлях до партії закрито».
Кальницький вороже ставився до комуністів. Під час розмов зі мною він казав, що комуністи в нашій країні мають привілейоване становище, вони всього можуть досягнути, не те, що ми, безпартійні, яких вони затирають. Активність комуністів у боротьбі з ворогами він глузливо окреслював як бажання заробити на пильності й вислужитись.
Кальницький завжди й скрізь позиціонував себе як радянського патріота, водночас породжуючи недовіру до найважливіших політичних заходів радянської влади. Так, під час розмови зі мною перед виборами до Верховної Ради СРСР щодо питання участі письменників у передвиборчій агітації в пресі він казав, що «хтось там висуває кандидатів, а ми маємо агітувати. Сьогодні кандидат особисто мені невідомий, його висунула парторганізація, а ким він виявиться завтра – теж невідомо».
Далі Кальницький сказав: «Хіба ж це демократичні вибори, коли до списку кандидатів записано одну людину, адже тут і обирати нема з кого».
Жодної участі в підготовці до виборів Кальницький не брав, усіляко ухиляючись від доручень.
Секретаріат Спілки письменників доручив йому написати брошуру про зростання Харкова за роки соціалістичного будівництва, змалювати життя кількох кандидатів, висунутих до Верховної Ради СРСР, тощо. Кальницький погодився написати, але через кілька днів відмовився, чим зруйнував планову роботу письменників у надзвичайно важливій політичній кампанії.
На зборах письменників Кальницький узяв під свій захист колишнього письменника Галушку, якого пізніше заарештували органи НКВС, і дав своїми провокаційними виступами можливість Галушці викрутитися й не бути виключеним зі Спілки радянських письменників під час постановки питання про його (Галушки) ворожу діяльність.
Після арешту Галушки під час розмови зі мною Кальницький протиставляв Галушку комуністам, які його викрили, і казав, що він вважає справжнім більшовиком Галушку, а не тих комуністів, котрі його викрили.
Неодноразово Кальницький заявляв, що в СРСР в умовах диктатури пролетаріату спілки не потрібні, не потрібна також і Спілка письменників, що організації обмежують особисту ініціативу.
Більше нічого додати не можу. Протокол з моїх слів записано вірно, мені прочитано.

Смолич
ДАХО, ф. Р-6452, оп. 4, спр. 3400, арк. 46-47.